"Тарас Бульба" - пропаганда, политика или просто фильм?

[13-й]

"Тарас Бульба" - пропаганда, политика, история или просто фильм?
Ниже, для затравки, 59 страниц обсуждения фильма "Тарас Бульба" украинцами.

"13.04.2009, 20:38 киевлянин
Этот фильм- тест на иммунитет украиниской нации к очередной шовинистической провокации кремлевских кгбистов. Запрещать его в Украине нельзя, это лакмус, каждый гражданин Украины должен его посмотреть и понять для себя - насколько он как гражданин независимой европейской страны - готов противостоять такой крупномасштабной антиукраинской пропаганде, в то время как гасударсьвно Украина не в состоянии защащать свою историю и свое достоинство. Противостоять внутри себя, внутри своей страны и снаружи своей страны. Нужно спокойно и достойно обьяснять обывателям без роду и племени, что на самом деле происходит. мы все сейчас увидели настоящего врага Укаины, и это не польский драгун или шведский солдат 300 лет назад, это - российский империализм, это эвразийское озлобленное племя, агоннирующее при самой мысли что Украина уходит домой в Европу, уходит от них НАВСЕГДА! поэтому и бросают сотни миллионов долларов кремлевские маразматики в промосковскую пропаганду в то время как в их стране валятся целые отрасли и бюджеты городов и областей... да Бог с ними, убогими.... с нами Украина, ее мудрый народ, и матушка Европа... мы возвращаемся домой... и изуродованные сюжеты исторических романов их не спасут... пока, москалыкы, )) "
http://kino.ukr.net/movie/3533-1/#board

[DonTolik]

viewtopic.php?f=4&t=146217

[Kosoj]

Автора отзыва не смущает что даже если случится чудо и Украина вступит в ЕС - "москалыки" все равно будут жить на восточной границе и все равно будут влиять своей культурой на умы украинцев?

[DonTolik]

Автора отзыва не смущает что даже если случится чудо и Украина вступит в ЕС - "москалыки" все равно будут жить на восточной границе и все равно будут влиять своей культурой на умы украинцев?

Это вы у автора спрашиваете?

[adb]

Автора отзыва не смущает что даже если случится чудо и Украина вступит в ЕС - "москалыки" все равно будут жить на восточной границе и все равно будут влиять своей культурой на умы украинцев?

Автор отзыва после чуда тут же съедит в Португалию. На самую западную точку ЕС. Шоб москали не покусали.

[13-й]

"11.04.2009, 21:20 Макс
Украинцы! пусть москали говорят, всё что угодно про Украину, пусть хоть каждый день снимают лживые фильмы про нас, на то они и москали, наша задача продолжать строить свою страну."
(c) там же

[13-й]

"11.04.2009, 23:20 Алексей
только, что из кинотеатра, фильм не просто никакой, он разочаровал Фильм снят исключительно для россиян и исключительно, как пропаганда! Бортко, как режиссер закончился на "Собачьем сердце""
(с) там же

[13-й]

Этот шедевр я не мог не процитировать.

"12.04.2009, 01:58 Светлана
фильм явно российская пропаганда, причем там русская земля.. запорожцы типа дикари, пьяницы и гурьба с палками.. и показывать украинцам, что запорожцы сражались за русскую землю это вообщето тупо!!"

[SosLipBam]

Где кого зомбируют....

[Мишка]

"Тарас Бульба" - пропаганда, политика, история или просто фильм?
Ниже, для затравки, 59 страниц обсуждения фильма "Тарас Бульба" украинцами.

"13.04.2009, 20:38 киевлянин
Этот фильм- тест на иммунитет украиниской нации к очередной шовинистической провокации кремлевских кгбистов.

+1.
Посмотрела фильм в выходные. Ожидала увидеть фильм по любимому мной Гоголю, с хорошим актером Богданом Ступкой в главной роли. Но - оказалось, что фильм с повестью Гоголя имеют только внешее сходство (название). Задача у авторов была иная. Фильм явно заказной. Пропаганда в чистом виде. Нет динамики развития характеров и сюжета, многие хорошие сцены просто не вошли в фильм, зато акценты расставлены так, что бы показать, что запорожцы были русские (много раз повторяется с надрывом фраза - мы русские люди, по делу и не по делу) и какие поляки плохие (чего стоит только смакование мучений Остапа). У простого обывателя в конце, по задумке авторов, вывод должен быть - быстрее полюбить Россию, потому что поляки вместе со всей Европой - зло. КГБ из Кремля продолжает свою работу...

[SosLipBam]

И вот, посмотрев почти национальный блокбастер на насквозь национальную тему, сетует Ластенко, украинский обыватель проникнется нешуточными эмоциями. «К полякам в частности и к Европе вообще у обывателя сложится вполне определенное отношение, сформированное нешуточными эмоциями негативного характера, – отмечает автор статьи. – На их фоне отношение к России автоматически сформируется положительным, на «противофазе». Очень вовремя сформируется, – с досадой добавляет Ластенко, – как раз во время дискуссий украинского сообщества на тему дальнейшего пути. Либо: «через НАТО в Европу», либо «350 лет под Россией – это только начало». Надо ли гадать, куда повернем? Надо ли гадать, как «адвокат Украины в Европе», коим Польшу кличут, отнесется к выпячиванию исторической правды?»

Да, это – историческая правда, неохотно признает Ластенко. Но даже если это так, то «зачем нам петь (вернее, подпевать) песню, из которой не выкинуть слов? – возмущается он. – Зачем именно СЕЙЧАС нам затягивать честную песню любого мотива, антиевропейского или антирусского? Зачем нам надо именно сейчас раскачивать лодку, когда страну и без того штормит? Когда любое неосторожное движение может даже не сбить с курса, а пустить на дно, или, в лучшем случае, отодвинуть от цели на несколько десятков лет…»

Нетрудно догадаться, потерю какого курса Украины и какой ее цели опасается автор статьи – «европейского выбора», разумеется. Но все сетования Ластенко на то, что «Тарас Бульба» (а фильм, как нетрудно предугадать, будет более всего востребован как раз украинским зрителем) «раскачивает лодку», не выдерживает критики в сравнении прежде всего с тем реальным временем, в котором жил прототип Тараса Бульбы. Украина тогда тоже стояла перед цивилизационным выбором – причем гораздо более обостренным. И благодаря таким ее сынам, как Тарас Бульба, сделала его, соединившись с Россией.

news.km.ru/gogol_uchinil_na_ukraine_kulturn

[AB-K]

Герои фильма "Тарас Бульба" произносят текст Гоголя, или текст, написанный в КГБ?

[PavelM]

Посмотрела фильм в выходные. Ожидала увидеть фильм по любимому мной Гоголю, с хорошим актером Богданом Ступкой в главной роли. Но - оказалось, что фильм с повестью Гоголя имеют только внешее сходство (название). Задача у авторов была иная. Фильм явно заказной. Пропаганда в чистом виде. Нет динамики развития характеров и сюжета, многие хорошие сцены просто не вошли в фильм, зато акценты расставлены так, что бы показать, что запорожцы были русские (много раз повторяется с надрывом фраза - мы русские люди, по делу и не по делу) и какие поляки плохие (чего стоит только смакование мучений Остапа). У простого обывателя в конце, по задумке авторов, вывод должен быть - быстрее полюбить Россию, потому что поляки вместе со всей Европой - зло. КГБ из Кремля продолжает свою работу...

Мдя.
Вы вообще Гоголя читали? Или любите не читав?

Бульба был упрям страшно. Это был один из тех характеров, которые могли
возникнуть только в тяжелый ХV век на полукочующем углу Европы, когда вся
южная первобытная Россия, оставленная своими князьями, была опустошена,
выжжена дотла неукротимыми набегами монгольских хищников; когда, лишившись
дома и кровли, стал здесь отважен человек; когда на пожарищах, в виду
грозных соседей и вечной опасности, селился он и привыкал глядеть им прямо в
очи, разучившись знать, существует ли какая боязнь на свете; когда бранным
пламенем объялся древле мирный славянский дух и завелось козачество -
широкая, разгульная замашка русской природы, - и когда все поречья,
перевозы, прибрежные пологие и удобные места усеялись козаками, которым и
счету никто не ведал, и смелые товарищи их были вправе отвечать султану,
пожелавшему знать о числе их: "Кто их знает! у нас их раскидано по всему
степу: что байрак, то козак" (что маленький пригорок, там уж и козак). Это
было, точно, необыкновенное явленье русской силы: его вышибло из народной
груди огниво бед.
...
И слова эти были как искры, падавшие на
сухое дерево. Пахарь ломал свой плуг, бровари и пивовары кидали свои кади и
разбивали бочки, ремесленник и торгаш посылал к черту и ремесло и лавку, бил
горшки в доме. И все, что ни было, садилось на коня. Словом, русский
характер получил здесь могучий, широкий размах, дюжую наружность.

Так кто говорите продолжает свою работу?

[SosLipBam]

Мдя.
Вы вообще Гоголя читали? Или любите не читав?

Может на Украине другой Гоголь?

[AverageMan]

Но - оказалось, что фильм с повестью Гоголя имеют только внешее сходство (название).

Справедливости ради в титрах и стоит "по мотивам...".

[PavelM]

Может на Украине другой Гоголь?

А то ж!

Микола Гоголь. Нарезка в семи томах

Украинские переводчики отредактировали и подправили "пророссийскую" повесть Гоголя "Тарас Бульба"
К 200-летию со дня рождения Гоголя на Украине выпустят юбилейное собрание его сочинений в семи томах. В переводе на украинский. Русский текст повести для школьной программы не годится: что ни слово, то "русские", что ни воин - то за "Русь" биться готов. Ясно, что писатель заблуждался, ведь не довелось ему встретиться ни с Ющенко, ни с Тимошенко, ни с другими достойнейшими людьми. А раз так - не грех классика и поправить. Переводчики заменили противные патриотическому (и политическому) духу слова на "Украина", "казацкий" и "наш". Порубили "Тараса Бульбу" не хуже иноземных шляхтичей. "Неделя" решила привести несколько примеров: как было у Гоголя - и как стало после цензуры.

Первоисточник

1. Николай Гоголь

2. "Это было, точно, необыкновенное явление русской силы: его вышибло из народной груди огниво бед".

3. "Вся южная первобытная Россия"

4. "Широкая, разгульная замашка русской природы"

5. "Как только может один русский"

6. "С гетьманом и лучшими русскими витязями на Украйне"

7. "Бывали и в других землях товарищи, но таких, как в Русской земле, не было таких товарищей"

8. "Но у последнего подлюки, каков он ни есть, хоть весь извалялся он в саже и в поклонничестве, есть и у того, братцы, крупица русского чувства"

9. "Пусть же пропадут все враги и ликует вечные веки Русская земля!"

10. "Прощайте, товарищи! - кричал он им сверху. - Вспоминайте меня и будущей же весной прибывайте сюда да хорошенько погуляйте! Что, взяли, чертовы ляхи? Думаете, есть что-нибудь на свете, чего бы побоялся козак? Постойте же, придет время, узнаете вы, что такое православная русская вера! Уже и теперь чуют дальние и близкие народы: подымается из Русской земли свой царь, и не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему!.."

Перевод

1. Микола Гоголь

2. "Це був справдi надзвичайний вияв украпнськоп сили: його викресало з народних грудей кресало лиха"

3. "Украпна, весь прадавнiй пiвдень",

4. "Широкий гуляцький замiс украпнськоп натури"

5. "Як умiє тiєки козак".

6. "З гетьманом та найкращими лицарями украпнськими"

7. "...Як на нашiй землi, не було нiде!"

8. "...хоч крихта почуття до свого рiдного".

9. "...Хай же згинуть вороги i лишається на вiки вiчнi Козацька Земля!"

10. "Прощайте, товариство! - гукав вiн пм згори. - Згадуйте мене i на ту весну знову сюди прибувайте та гарненько погуляйте!.. А що, взяли, чортовi ляхи? Думаєте, є що-небудь на свiтi, чого б злякався козак!.."

http://www.izvestia.ru/prival/article3115061/?print

[eiourtch]

http://www.izvestia.ru/prival/article3115061/?print

Ну что ж , раз начали на украинском, то продолжим.
СТАТЬЯ НА УКРАИНСКОМ, НО ГОГОЛЕВСКИЕ ВАРИАНТЫ ДАНЫ НА ЯЗЫКЕ ОРИГИНАЛА. ТОТ, КТО ЗАХОЧЕТ ПОНЯТЬ - ПОЙМЕТ...


Цензурированный Бульба и режиссер Бортко в роли Андрея

Александр Палий, для УП

Як може переконатися уважний глядач і читач, щойно показаний в Україні фільм російського режисера Бортко "Тараса Бульба" за своєю ідеологією входить у гостру суперечність з першою, нецензурованою версією "Тараса Бульби".

Як відомо, роман Миколи Гоголя вперше був надрукований у 1835. Про жодного російського царя у тій версії мова не йшла, як і про прагнення козаків до когось приєднуватися.

Проте надалі зусиллями видавця і перепищика було зроблено суттєві зміни до тексту, завдяки яким з’явився "московський цар" і "русская сила". Гоголь протестував, але вже пізно – після видання книги в 1842 і лише в приватній переписці з видавцем.

Нарешті, 20 тисяч рублів, отримані Гоголем від царя, фактично за відмову від публічних протестів, довершили справу. Як результат, півтора століття українцям, росіянам і всьму світові "впарювали" "Тараса Бульбу", щодо тексту якого сам Гоголь стверджував, що в нього "вкралися прикрі помилки".

Для порівняння: у редакції 1835 Гоголь пише про Тараса Бульбу: "Это был один из тех характеров, которые могли только возникнуть в грубый ХV век, и притом на полукочующем Востоке Европы, во время правого и неправого понятия о землях, сделавшихся каким-то спорным, нерешенным владением, к каким принадлежала тогда Украйна.

Вечная необходимость пограничной защиты против трех разнохарактерных наций – все это придавало какой-то вольный, широкий размер подвигам сынов ее и воспитало упрямство духа".

Редакція 1842: "Бульба был упрям страшно. Это был один из тех характеров, которые могли возникнуть только в тяжелый ХV век на полукочующем углу Европы, когда вся южная первобытная Россия, оставленная своими князьями, была опустошена, выжжена дотла неукротимыми набегами монгольских хищников..."

Редакція 1835: "Прощайте, паны-браты-товарищи! – говорил он им сверху, – вспоминайте иной час обо мне! Об участи же моей не заботьтесь! Я знаю свою участь: я знаю, что меня заживо разнимут по кускам, и что кусочки моего тела не оставят на земле – да, то уж мое дело…

Будьте здоровы, паны-браты-товарищи! Да глядите, прибывайте на следующее лето опять, да погуляйте хорошенько!.. Черт побери! Да есть ли на свете, чего бы побоялся казак?"

Редакція 1842: "Прощайте, товарищи! – кричал он им сверху. – Вспоминайте меня и будущей же весной прибывайте сюда вновь, да хорошенько погуляйте! Думаете, есть что-нибудь на свете, чего бы побоялся казак! Постойте же, придет время, узнаете вы, что такое православная вера! Уже и теперь чуют дальние и близкие народы: подымается из русской земли царь, и не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему! Да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая пересилила бы русскую силу!”.

На додачу варто згадати про цілковиту історичну недостовірність версії Бортка і російського мінкульту. Події "Тараса Бульби" відбувалися десь у першій половині XVII сторіччя - оскільки в одному з текстів згадується, що він був соратником Острянина, повстання якого відбулося 1638.

Чим був московський цар і Московія загалом для українських козаків у цей час?

Протягом численних литовсько-московських воєн, які майже безперестану тривали в XV-XVI століттях українці здобули досвід воєнних відносин із Московією. Особливо негативно сприймався в Україні союз Москви з Кримом та підбурювання Москвою кримських ханів на здійснення руйнівних походів в Україну.

У результаті одного такого походу татари спалили Київ, а церковне начиння з розграбованих київських церков було відправлено в дар московському князеві, в результаті іншого нашестя – татари вбили київського митрополита.

Як наслідок, запорізькі козаки брали активну участь у польско-московських війнах.

У 1604 претендент на московський престол Лжедмитрій І зібрав армію із запорізьких козаків, поляків та загону донських козаків і вирушив на Москву. Основну частину його війська становили українці. Під Новгород-Сіверським 15-тисячне військо Лжедмитра І розбило 50-тисячне військо московитів, але згодом відступило до Путивля.

У 1608 ще один московит Лжедмитро ІІ стверджував, що замість Лжедмитра І, під час заколоту в Москві, була вбита інша людина. Він зібрав біля себе донських і запорозьких козаків та загони литовських та польських князів. Навесні 1608 у битві під Болоховом (нині Орловська область в Росії) це військо завдало жорстокої поразки московитам.

Армія Лжедмитра ІІ стала табором за кілька кілометрів під Москвою – у Тушині, після того як в біля села Тушина загін литовсько-українського шляхтича Олександра Лісовського розбив військо московитів під керівництвом князя Хованського.

Головну роль в таборі грав князь з Волині Роман Ружинський, який фактично керував самозванцем. Головною воєнною силою були українські козаки, число яких доходило до 10 тисяч, а також кількатисячний загін поляків.

У червні 1610 в битві під Клушиним майже 7-тисячне польсько-українське військо розгромило 35-тисячне військо московитів та загони шведів і європейських найманців, які діяли в союзі з Москвою.

Однією з причин стало те, що московські воєводи затримали виплату платні найманцям, після чого ті збунтувалися, а московське військо, побачивши це, розбіглося. Цар Шуйський звелів розкидати по табору хутра й коштовності, щоб затримати поляків. Сам він утікав першим, при чому, загрузнувши в болоті, кинув свого коня й прибув у Можайськ на селянському коні. Московський обоз, скарбниця, артилерія та прапори й клейноди, включаючи шаблю й булаву Шуйського, потрапив до поляків.

У 1611 поляки і запорожці відбили у московитів Смоленськ. Невеликий загін запорожців у цей час примушував до здачі воєвод на Рязанщині.

1612 нове московське ополчення обложило Москву, де засіли поляки, а на підмогу гарнізону вирушило військо литовського гетьмана Яна Ходкевича, в якому був і загін запорозьких козаків. Загін Ходкевича кілька разів проривав облогу та доставляв обложеним харчі, але остаточно зняти облогу не зміг і повернувся додому.

Протягом 1613-15 років в Московії на власний розсуд без наказу короля діяв загін Олексадра Лісовського (так звані "лісовчики"), який завдав кілька поразок московитам, зокрема, князеві Дмитрові Пожарському.

У 1618 українське козацтво взяло участь у черговій московсько-польській війні. Навесні польське військо на чолі з королевичем Владиславом підійшло до Вязьми і розкинуло табір, очікуючи підходу підкріплень. Проте грошей в уряду не було, а більшість жовнірів розбрелася.

Аби врятувати королевича і виправити ситуацію, польський уряд звернувся по допомогу до Війська Запорозького. Після переговорів українське командування під керівництвом гетьмана Петра Сагайдачного вирушило на Москву. Задля збереження таємниці гетьман не повідомив польську сторону, яка закликала Сагайдачного піти до Смоленська. 20-тисячне українське військо захопило московські фортеці Рильськ, Курськ, Лівни, Єлець Шацьк, Михайлов.

Інший загін козаків діяв у тилу московитів. У районі Серпухова запорожці зустрілися з московським військом князя Дмитра Пожарського. Проте московити під час першої сутички з козаками розбіглися. Спроба іншого воєводи Волконського завадити гетьманові форсувати річку Оку провалилася, московитів було відкинуто від переправи.

Поблизу Донського монастиря козаки Сагайдачного атакували московитів й ущент їх розбили. Після цього Сагайдачний під Тушиним з’єднався з Владиславом. Тим часом окремі загони козаків захопили міста Ярославль, Переяславль, Романів, Каширу, Касимів та кілька менших фортець.

У вересні 1618 року, українські і польські війська під проводом гетьманів Сагайдачного і Ходкевича обложили Москву. Козаки стояли перед Арбатськими ворітьми й готувалися до штурму, коли польська шляхта відмовилася продовжувати війну. Проте, завдяки цьому походові споконвічні українські землі Чернігівщини й Новгород-Сіверщини назавжди лишилися за Україною.

Запорізький гетьман Тарас Федорович та запорізьке військо брали участь у Смоленській польсько-московській війні (1632-34).

Під Смоленськом завдяки діям армії запорожців на чолі з гетьманом Тимофієм Орендаренком та їхньому несподіваному форсуванню Дніпра московти опинилися в пастці. Частина козаків вирушили в похід у московський тил на фортеці Великі Луки, Можайськ, Ржев, Калугу, але більшість лишилася облягати московське військо.

На початку 1634 запорожці та поляки змусили капітулювати під Смоленськом московську армію Михайла Шеїна. На знак ганьби московська армія пройшла під шибеницею. До рук козаків і поляків потрапило 118 гармат і 129 московських прапорів. Самого Шеїна за наказом царя було страчено в Москві.

Чи могли запорожці після всіх цих багатолітніх акцій, в яких брало участь практично все Військо Запорозьке, говорити тими словами, якими говорять герої Бортка? Звичайно, ні.

Ось як, наприклад, говорив про союз із Москвою, навіть після багаторічної війни з поляками, український полковник Іван Богун: "У Московщині панує найогидніше рабство. Там немає і бути не може нічого власного, бо все є власністю царя. Московські бояри титулують себе "рабами царськими". Увесь народ московський є рабом. У Московії продають людей на базарі, як у нас худобу. Приєднатися до такого народу – це гірше, як скочити живим у вогонь".

Насправді екс-киянин Бортко своїм фільмом і особливо своєю роллю в ньому пропагує "подвиг" бульбового Андрія, тільки на користь іншої країни.

Цікаво, що аналіз творчості самого Гоголя переконливо свідчить, що редакція "Тараса Бульби" 1842 була фальсифікацією його поглядів. Гоголь написав кілька цілком "сепаратистських" нарисів про українську історію, зокрема "Размышления Мазепы".

У грудні 1833 він пише із Санкт-Петербурга своєму другові Михайлу Максимовичу, що незабаром став першим ректором Київського університету: "... туда, туда! В Киев, в древний прекрасный Киев! Он наш, он не их, - не правда? Там или вокруг него деялись дела страны нашей".

В іншому своєму листі від 2 лютого 1833 Гоголь пише: "Бросьте в самом деле кацапию да поезжайте в гетьманщину. Я сам думаю то же сделать и на следующий год махнуть отсюда. Дурни мы, право, как рассудишь хорошенько... Для чего и кому мы жертвуем всем. Едем".

У літературній творчості Гоголя чимало досить неполіткоректних, як з точки зору сучасності, згадок про "кацапов" і "москалів". Чого лише варта ця: "Надобно вам знать, милостивый государь, что я имею обыкновение затыкать на ночь уши с того проклятого случая, когда в одной русской корчме залез мне в левое ухо таракан. Проклятые кацапы, как я после узнал, едят даже щи с тараканами". "Вечера на хуторе близ Диканьки".

Водночас, і це слід визнати, Гоголь публічно не протестував проти видання 1842. Виною цьому, очевидно, і тяжка хвороба письменника, і 20 тисяч рублів, отриманих від царя.

Крім того, кожному письменникові хочеться творити вже зараз. Хто зна, можливо, якби не було варіанту з "царем і з отєчєством", то наші сучасники нині нічого б не знали ані про Гоголя, ані про його твори.

Зрештою, не кожен здатен, як Тарас Шевченко, відправитися в заслання "без права писати й малювати".

Сам Швеченко у вірші "Гоголю" писав так:

"Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?

Всі оглухли – похилились
В кайданах… байдуже…
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже"

Отже, які висновки з імперської кіноепопеї з Тарасом Бульбою? Перший і втішний. Нинішній російський кінематограф, щоб бути хоч трішки переконливим, змушений вдаватися до української історії. Досі спроби створити героїчне кіно на російському історичному ґрунті за всі 18 років новітнього російського кіно виглядали відверто третьорозрядними.

Однак, з цього ж випливає вкрай невтішний для нас результат. Про українську історію нам розповідають поляки і росіяни. Український історичний ґрунт фантастично багатющий для візуалізації. В прикордонних індіанських сутичках за всю їхню історію XVII – XIX століть загинуло 40 тисяч осіб, як за рік-два пересічної історії середньовічної України.

На історичному матеріалі цих "воєн" американці зняли тисячі фільмів. В Англії Робін Гуд ховався в лісі під "районним центром" Нотінгемом, грабуючи багатіїв і роздаючи їхні статки бідним. Про нього знято десятки фільмів в усьому світі, іноді дуже непоганих.

Тим часом українські робін гуди збиралися в багатотисячні загони й брали штурмом найбільші фортеці Європи, однак досі не відзначені кіно, яке залишається "найважливішим із мистецтв".

Тому найголовніше: де нові українські Довженки? І де бізнес та держава, здатні їх профінансувати, щоб розповісти про все?

[jvn2a]

Автора отзыва не смущает что даже если случится чудо и Украина вступит в ЕС - "москалыки" все равно будут жить на восточной границе и все равно будут влиять своей культурой на умы украинцев?

Автор отзыва после чуда тут же съедит в Португалию. На самую западную точку ЕС. Шоб москали не покусали.

да, там тоже не арийские рожи. Кошмар, - некуда податься.

[PavelM]

http://www.izvestia.ru/prival/article3115061/?print

Ну что ж , раз начали на украинском, то продолжим.
СТАТЬЯ НА УКРАИНСКОМ, НО ГОГОЛЕВСКИЕ ВАРИАНТЫ ДАНЫ НА ЯЗЫКЕ ОРИГИНАЛА. ТОТ, КТО ЗАХОЧЕТ ПОНЯТЬ - ПОЙМЕТ...

И что же Вы поняли, если не секрет?
Что он Москву кацапией назвал? Так он и себя хохлом называл. Шутка юмора.
В письме про Киев, который "не их" речь идет о немцах. А Вы что подумали?

Так в чем криминал?